Час: 5 хвилин.
Матеріали: Банка, що містить, щонайменше, 100 цукерок, маленькі листочки паперу і ручки.
Учасники – всі
Місце дії – приймальня кімната перед кабінетом лікаря. У кімнаті – кілька стільців, на столі – журнали. За столом сидить медсестра. Хворий Крисюк заходить, показує медсестрі талон і називає своє прізвище.
Він каже: «Мені призначено».
Вона відповідає: «Добре, сідайте, будь ласка».
Входить наступний пацієнт – Іванов, представляється і сідає поруч. Весь цей час Іванов судорожно трясе головою кожні 4-5 секунд. Крисюк дивиться на нього деякий час і мимоволі починає так само трясти головою. Тим часом, Іванов припиняє трястися, а Крисюк продовжує трястися з новою силою. Потрогавши свою шию, Іванов радісно каже: «Я вилікувався, скасуйте моє призначення». Крисюк продовжує трясти головою.
З’являється Сидоров, наступний пацієнт, і говорить те ж саме медсестрі, сідає і починає нервово охоплювати себе руками. Крисюк, який все ще трясе головою, помітивши рухи Сидорова, незабаром переймає ці дії. Тепер він одночасно нервово трясе головою і судорожно охоплює себе руками. Рухи Сидорова заспокоюються, і він радісно кричить: «Я здоровий, скасуйте моє призначення». Крисюк з виразом глибокого здивування продовжує трясти головою і охоплювати себе руками.
У наступні 5 хвилин по черзі входять кілька пацієнтів. Один з них постійно мотає ногою. Крисюк підхоплює
цей рух і повторює за ним. Інший хворий постійно клацає пальцями. Крисюка вражає і ця недуга. Кожен раз, коли Крисюк переймає чергову хвороба, хворі благополучно видужують. Врешті-решт, Крисюк одночасно трясе головою, охоплює себе руками, смикає ногою і приклацує.
Входить остання пацієнтка. Це вагітна жінка. Коли Крисюк помічає її, на його обличчі з’являється вираз невимовного жаху. Зі страшним криком він схоплюється з місця і вибігає геть із приймальної кімнати.
Це веселий захід, на якому все проходить зовсім навпаки.
Написи на запрошеннях і плакатах надруковані в зворотному напрямку (і навіть з низу до верху), а всі оголошення вимовляються спиною до аудиторії.
Діти заходять до церкви (або будь-яке інше місце для зустрічі) з чорного ходу. На звичайному місці при вході розміщені відповідні вказівники, написані навпаки, які показують дітям напрямок позаду будівлі. Учасники приходять на цей захід в одязі, вдягнуті навиворіт.
При вході дітей зустрічають словами: «До побачення, сподіваюся, ви добре провели час », і іншими подібними привітаннями. Програма вечора проходить з кінця до початку. Під кінець, коли діти збираються йти, організатори роздають кожному бейджи з іменами, вітають їх і представляють відвідувачів і гостей. Якщо використовуються одноразові тарілки для легких закусок, переверніть їх догори дном, а їсти треба лівою рукою.
Для участі в іграх переможцям не надають бали, а віднімають. (На початку гри кожна команда має по 100 очок; якщо вона перемагає, то втрачає певну кількість очок.)
Якщо об’яви були найнуднішою справою у вашій групі, спробуйте наступний спосіб: подумайте про різні головоломки, у розгадці яких ховаються деталі майбутніх заходів. Є багато успішних загадок, наприклад, кросворди. Ведучий готує повідомлення і розподіляє його серед дітей наприкінці зустрічі. Задача дітей – розшифрувати послання і дізнатися про майбутні події.
Примітка. Щоб уникнути неточностей, варто в кінці зробити наголос на вірних деталях події і правильній відповіді загадки.
Ця ідея ідеально підходить для того, щоб ви могли рекламувати ваші зустрічі. Не потрібно жодної спеціальної інформації. На постері записані такі слова: “Запитайте того, хто знає”. Наклейте постери з цими словами у різних місцях території, де ви хочете поширити рекламу. Роздайте дітям з вашої групи наклейки зі словами “я знаю”. Ви можете наклеїти їх на одяг, наприклад. Принцип реклами дуже простий. Ті, хто бачать постери за словами “спитай того, хто знає” потім зустрічають дітей з вашої групи, які мають надпис “я знаю” і розпитують їх про те, що саме вони знають. Таким чином ваші діти можуть розказати іншим про ваші зустрічі, або інші заходи, які ви рекламуєте. Можна також наліплювати наліпку тепер тим, які також вже знають, щоб вони могли розповідати іншим.
